Як бачимо, ігнорується наша Церква, наші права. Практично у всіх районах єпархії. Наприклад, в районному центрі Чорткові ми з „боєм” зареєстрували громаду, просили в мерії ділянку під будівництво храму. Питання довго не розглядали, ігнорували. А потім запропонували як насмішку десь на смітнику на виїзді з міста. Ми відмовились. Сьогодні чиновники нам кажуть: ми ж вам пропонували, ви не захотіли… Проте, у центрі міста будуються бари, розважальні заклади – те, що руйнує суспільство.
Коментар архієпископа Тернопільського і Кременецького Сергія:
Така ж драматична картина в м. Бережани, люди там 14 років не можуть отримати місце під храм. Просять люди уклінно, не дають…Одна жіночка подарувала місце свого городу, вирішили там будувати невеликий храм. Міська рада заперечила – це не входить в архітектурний план міста.
В інших районах області така ж картина: навіть не дають можливість реєструвати наші громади.
А там де є наші храми і нема інших претендентів на ці споруди, ми не можемо добитись передачі цих земельних ділянок у власність. Ідуть відмови.
Іншим конфесіям – без проблем, греко-католикам, «київському патріархату», УАПЦ – будь ласка, де завгодно. А нашій Церкві – ні.
Механізм такий: реєструється інша громада, розкольників або уніатів, починаються збурення населення, як це ви бачили у Шумському районі, виникає конфлікт і влада, як правило, вирішує його на користь розкольників чи уніатів. Так було, приміром, у селищі Гнидове Збарожського району. Там стародавній храм, завжди був православним, паломники зупинялися у ньому, люди йшли з різних областей. А влада прийняла відповідне рішення і храм був відданий іншій конфесії. А все через те, що не дали вчасно зареєструвати як церковну власність.
Зважте, що всім іншим конфесіям землю віддають у власність, крім громад УПЦ. Це пряма дискредитація прав віруючих, пряме порушення прав віруючих, що, на жаль, є нормою в західних регіонах України.
Випадок у Рахманові – нова ілюстрація такої політики місцевих органів влади. Це свідомо створений конфлікт, який планувався завчасно. Ще задовго до конфлікту ми просили районну раду дати необхідні висновки для передачі земельної ділянки у власність. Коли ми почали клопотання, раптом з’являється громада „КП”, якийсь чоловік бізнесмен, який в церкву не ходив, ініціатор конфлікту, і інші представники новоутвореної громади «КП» також до храму не ходили, а тепер стали борцями за «незалежну» церкву.
Сучасна влада, новий уряд і Президент заявили, що вони представляють прозору владу, яка оберігає закони України. Тому ми у своїх зверненнях просимо владу виконати ці закони. І треба зважити на той факт, що новоутворена громада «КП» дала юридичне зобов’язання на папері, який зберігається в обласній адміністрації, про те, що вона не буде претендувати на храм.
З обласної адміністрації туди негайно має виїхати комісія, з відповідним розпорядженням і заборонити розкольникам претендувати на цей храм, як це вимагає законодавство. Декларація нашого нового Президента, що ніхто не буди забороняти ходити людям у храми, які їм належать має бути впровадженою у життя. Тож необхідно, щоб ці слова не були порожнім звуком, і щоб наші органи влади не підривали програмні установи нового Уряду і нового Президента України. Адже на нас дивиться світ, ми прагнемо до Євросоюзу. Але з такою «демократією» нас просто не зрозуміють. Треба, щоб влада показала, що вона справедлива, прозора, чесна. Нехай поступить по совісті, по честі і по закону.
Ми є народ своєї держави, ми є українці. Ми всі сини і дочки України. То ж навіщо нас нині, на 15-му році незалежності, штучно розділяти і сіяти ворожнечу? Адже якщо нам забороняють молитися, то цим наноситься шкода, в першу чергу, нашій державі. Адже, якщо ми не молимось за наш народ, то він страждає. Це духовний закон, і це треба розуміти.
orthodoxy.org.ua/index.php?name=PagEd&page_id=1603
 |
