«Всі тварини рівні, але деякі – рівніші», писав Орвелл. Чи читав Орвелла Віктор Ющенко, невідомо. Невідомо навіть, чи він уважно читав той закон, підписавши який, дав двом з половиною сотням тисяч українців право плюнути на інші закони.
Ще у вівторок президент в своєму телеінтерв’ю сказав, що вважає корисним зняття недоторканості з усіх депутатів, включно з обраними у Верховну Раду. І що має намір звернутися до Конституційного суду за роз’ясненням, чи є депутат «спеціальною особою, чи рядовим громадянином».
А ввечері в середу було офіційно повідомлено, що Ющенко таки зробив депутатів «спеціальними». Згідно зі свіжопідписаним законом, депутат обласної ради вашого регіону, міський чи районний депутат, зрештою, депутат сільради, з яким ви межуєте городами і бачите в ньому такого ж, як ви, громадянина – віднині стає вищою кастою.
Тепер його не можна піддати кримінальному переслідуванню без згоди його колег по місцевій раді. Так само його не можна затримати – навіть якщо народний обранець якимсь чином «застуканий», б-р-р, зі скривавленою сокирою над тілом достоєвської бабусі. Депутата не можна також «піддати заходам адміністративного стягнення». Цей момент найбільше розчулить «маленьких українців», бо в перекладі на людську мову означає, що народного обранця не можна оштрафувати, скажімо, за порушення правил дорожнього руху. Чи за п’яні співи серед ночі під вашими вікнами.
Звичайно, ми живемо в правовій державі, і притягти негідника до відповідальності можна, навіть не зважаючи на посвідчення депутата. Теоретично. Якщо, скажімо, сільрада (чи райрада) не відпускає свого дуже необхідного працівника до в’язниці, це може зробити рада обласна (міська). Якщо не погодиться й та, питання можна донести аж до Верховної Ради. Робити це повинен не будь-хто, а прокурор, причому щоразу вищий – міський, обласний, генеральний.
Та на практиці такий шлях означає, що місцеві депутати будуть у певному сенсі навіть більш захищеними, ніж депутати Верховної Ради. Для цих принаймні достатньо одного звернення – відразу від генерального прокурора. А тут поки дійде до рішення!
Новоприйнятий закон має цілу купу наслідків, які можна поділити на погані і дуже погані. Перший і очевидний – тепер до рад всіх рівнів активніше, ніж будь-коли, кинуться сумнівні бізнесмени й прямі кримінальні авторитети. Про це Ющенка попереджав Микола Томенко, котрий заявив, що проситиме президента не підписувати закон. І навіть дехто з майбутніх «недоторканних» - наприклад, депутати Львівської ради, котрі заявили, що не бажають після виборів сусідити в своїх кріслах з людьми сумнівної репутації. Та рішучість Ющенка виконати меморандум з Віктором Януковичем, де він обіцяв підтримати закон, виявилась непохитною.
В результаті ніякий Колесніков більше не опиниться в СІЗО. І багато значно гірших персонажів – теж. Стануть депутатами нові Паульо (хто не знає – це прізвище того самого закарпатського «Чалого», бойовики котрого за вказівкою «жертви репресій» Івана Різака відзначилися побиттями прибічників Ющенка в Мукачевому та під час президентських виборів). Депутатами вже й зараз є чимало з їхніх братів по зброї - за даними того ж Томенка, тільки в Криму наразі відкрито 80 карних справ по депутатах різних рівнів!
По-друге, в нового закону є і стратегічний наслідок: «втеча влади» до рук наших чудових і надзвичайно патріотичних «регіональних еліт». Бо ж не лише за неправильну парковку тепер не можна буде покарати депутата, а й, скажімо, за антидержавні дії та виступи та інший, прости господи, «федералізм».
У випадку якого-небудь нового Сєвєродонєцка ці панове, чи то пак, гаспада, будуть значно більш упевнені в собі. Хоча з такими можливостями, та ще після вступу в дію політичної реформи, їм уже, можливо, не потрібен буде ніякий Сєвєродонєцк.
До речі! Згідно з уже згаданою політреформою наступні вибори – не лише до ВР, а й до вже згаданих обласних , районних та міських рад! – будуть відбуватися за пропорційною системою. Люди голосуватимуть за партійні списки. Коли за кількома, чи й одним, більш-менш відомим людям лідером, до влади вервечкою тягнуться нікому не відомі «грошові мішки» та різноманітні куми.
І цей факт відчутно підсилює негативні наслідки закону про недоторканність. Наприклад, тепер буде зовсім уже легко створити в якому-небудь «особливому» регіоні практично офіційну однопартійну систему. А по-друге, тепер ціна місцевого депутатського мандату різко зростає. Корупція в партійних лавах та бізнес на просуванні в ради всіх рівнів грошових «мішків» та «мішечків» стане ще більш вигідною, приємною, просто-таки необхідною справою.
Можливо, не в останню чергу з цієї причини за закон в парламенті, хоча й з другої спроби, дружно проголосували 270 депутатів з фракцій найпотужніших партій – навіть четверо з «Нашої України». (До речі, й сам закон був розроблений «нашоукраїнцем» Валерієм Асадчевим – щоправда, ще в 2003 році, в межах боротьби зі "злочинним режимом Кучми". Іронія долі, Вікторе Андрійовичу!).
…Єдина перспектива скасування цього закону тепер – це його відхилення Конституційним судом. Про таку перспективу сказав, наприклад, керівник юридичного департаменту Центрального виконкому "Народного Союзу Наша Україна" Олег Бойко. "Бажання захистити себе від політичних ворогів не повинно замінюватися на "дах" для криміналу", - передає прес-служба НСНУ різкі й дуже справедливі слова згаданого пана.
Як твердять експерти Лабораторії законодавчих ініціатив, мотив до відхилення закону є. Справа не в самій недоторканності – нею користуються ті ж депутати ВР та судді, і щось подібне діє в усіх, навіть найдемократичніших, країнах. Але оскільки надання недоторканності стосується основоположних прав і свобод громадян, то повинне регламентуватися тільки й винятково Конституцією. А в українському Основному Законі про недоторканність місцевих депутатів – на відміну від недоторканності депутатів ВР та суддів – не йдеться. Тобто закон можна скасувати як неконституційний.
Та спочатку цей закон хтось повинен подати до КС. Президентові це робити "не в кайф", адже сам підписав. Президентовим соратникам в парламенті – теж. А крім того, хто-хто, а Ющенка, як і личить демократичному лідерові, немає ніякого впливу на конституційних суддів. Принаймні, доки не сформовано повністю їхній склад. Тому вони ще невідомо яке рішення можуть прийняти – порахували ж колись два терміни Леоніда Кучми за один (хоча те рішення КС якраз, здається, приймав не без «зовнішнього впливу).
І, нарешті, як би там не було далі, епопея з "кастовим" законом ставить питання про адекватність президента його високій посаді. Так, Ющенко виявив послідовність, дотримавшись врешті-решт даної ним обіцянки. Та ще днем раніше він висловлювався прямо протилежно! Від чого й хочеться - на жаль, не вперше - поцікавитись: то державою керує президент, чи всілякі групи впливу, що змінюють його позицію, ніби вітер напрямок флюгера?
Олександр МИХЕЛЬСОН
rep-ua.com/show/?id=8952
 |
